Daewoo K2
| Daewoo K2 | |
|---|---|
 | |
| Тип | штурмова гвинтівка |
| Походження |  Південна Корея |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1987 — т. ч. |
| Оператори | Південна Корея, Сенегал, Фіджі, Ліван,Нігерія, Перу |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 1984 р |
| Виробник | Daewoo Precision Industries |
| Вартість одиниці | 727 доларів США |
| Характеристики | |
| Вага | 3,26 кг (без набоїв) |
| Довжина | 970/730 мм (З розкладеним/складеним прикладом) |
| Довжина ствола | 465 мм |
| Набій | 5,56×45 мм НАТО |
| Калібр | 5,56 |
| Дія | відвід порохових газів, поворотний затвор |
| Темп вогню | 700—900 пост/хв |
| Дульна швидкість | 920 м/с. |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 600 м |
| Система живлення | коробчатий магазин на 20 або 30 набоїв |
| Приціл | діоптричний, може встановлюватися оптичний |
Daewoo K2 у Вікісховищі | |
Daewoo K2 — південнокорейський автомат, створений на основі K1 для заміни американських автоматів М16А1, які виготовлялися в Південній Кореї за ліцензією.
Штурмова гвинтівка Daewoo K2 була створена у 1984 році південно-корейською компанією Daewoo Precision Industries.
У 1960-х роках збройні сили Південної Кореї були озброєні переважно американськими гвинтівками M1 Garand часів Другої світової війни. Спроби розробити місцеву гвинтівку в той час були ускладнені економічними, технологічними та промисловими недоліками країни, і перші спроби так і не були запущені у виробництво.
Під час участі Південної Кореї у війні у В'єтнамі солдати та морські піхотинці південнокорейської армії отримали більш сучасну штурмову гвинтівку М16А1 від військової допомоги США. Завдяки швидкому економічному зростанню в 1970-х роках, Південна Корея почала виробляти M16A1 за ліцензією в 1974 році.[1] Однак необхідність платити ліцензійні збори і можливе закінчення терміну дії ліцензії на виробництво M16A1 призвели до того, що Південна Корея вирішила розробити власну гвинтівку.
Конструктори намагалися використовувати якомога більше компонентів M16, щоб заощадити час і гроші. У 1975 році був створений прототип XB-6, в 1977 — XB-7.[1] До 1982 року остаточний прототип моделі XB-7C (XK2) був завершений, і невелика кількість була передана для польових випробувань. Він пішов у повномасштабне виробництво і був офіційно прийнятий на озброєння Збройних сил Республіки Корея в 1985 році.
К2 має газовідвідний механізм із довгим ходом газового поршня, аналогічний автомату Калашнікова. Демпфер відкату затвора відсутній. Є затримка затвора. Руків'я заряджання розташоване з правого боку рами затвора. Можливі режими стрільби — одиночні, черги по 3 патрони, безперервні черги. Запобіжник-перемикач режимів стрільби розташований зліва над пістолетним руків'ям. Складаний вправо приклад та фурнітура виконані із пластику. Ствольна коробка складається з двох алюмінієвих половин, що кріпляться один до одного поперечним штифтом. Автомати пізніх випусків оснащуються додатковими планками Пікатінні.
- K-2 — базовий варіант.
- K-2C — у липні 2014 року було оголошено про розробку компактної версії автомата К-2, перші зразки надійшли на випробування до армійських спецпідрозділів[2].
- Солдати ЗС Республіки Корея з K2
-
Корейський морпіх з K2. 3 лютого 2010 року
-
Корейський морпіх з K2 на навчаннях 14 травня 2014 року.
-
Корейський морпіх з K2 в ході підготовки 26 вересня 2014 року.
-
Корейський морпіх з K2 в ході навчань з пошуку мін. 14 липня 2015 року.
- ↑ а б The Evolution of K1/K2 Families in the ROK Military [Архівовано 2017-12-05 у Wayback Machine.]. Small Arms Defense Journal. 1 December 2017.
- ↑ "한국군 특전사는 국산 K-1A1 기관단총과 K-7 소음기관단총을 사용해왔으며, 최근 K-2 소총의 길이를 줄인 K-2C 신형 소총을 시험적으로 사용하고 있다. "
À¯¿ë¿øÀÇ ±º»ç¼¼°è - bemil.com. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 лютого 2017. - ↑ Paul Pryce. Infantry weapons: the future beckons for Asia // «Asian Military Review», March 2010. pages 10-15
- ↑ Paul Pryce. The African standartization challenge // «African Defense», April — May 2015. pages 14-15
- ↑ Nigeria police to get arms boost [Архівовано 2016-03-08 у Wayback Machine.] // BBC News от 1 сентября 2006
- ↑ 캄보디아 ‘인권유린’ 부대 훈련시킨 국내 경비업체. 서울신문. 28 березня 2014. Процитовано 22 грудня 2023.
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 11 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2023.