Фольварочний Василь Іванович

Фольварочний Василь Іванович
Народився	30 січня 1941(1941-01-30) Нападівка, Лановецький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	5 лютого 2022(2022-02-05) (81 рік) Київ, Україна
Поховання	Центральний цвинтар Чернівців
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	українська
Роки активності	1962 — 2022
Жанр	проза
Членство	Національна спілка письменників України
У шлюбі з	Пишнюк Тетяна Володимирівна
Нагороди	Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича Мистецька премія «Київ» Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких Літературна премія імені Дмитра Загула Золоті письменники України
Фольварочний Василь Іванович у Вікісховищі

Васи́ль Іва́нович Фольва́рочний (30 січня 1941, Нападівка — 5 лютого 2022^{[1][2][3][4][5][6]}, Київ) — український поет, прозаїк і драматург. Член НСПУ (1969), член НСТДУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2001). Депутат Чернівецької обласної ради (1990). Чоловік письменниці Тетяни Пишнюк.

Народився 30 січня 1941 року в селі Нападівка, нині Кременецького району Тернопільської області.

Навчався в Чернівецькому університеті (від 1958, нині національний університет), закінчив Львівський університет (1963).

Працював учителем; журналіст у редакціях газет Буковини і Житомирщини, завідувач літературною частиною Житомирського обласного музично-драматичного театру. У Чернівцях: заступник начальника обласного управління культури, заступник голови облвиконкому (1990), заступник голови ОДА (1991—1993), заступник директора Науково-дослідного центру буковинознавства при Чернівецькому університеті (1993—1997).

Від 1974 — секретар, 1976—1990 — відповідальний секретар Чернівецького осередку НСПУ. Голова обласної організації Конгресу української інтелігенції (1997—2001). Від жовтня 2003 — 1-й заступник голови Київської організації, 2003 — голова об'єднання драматургів НСПУ. 2002—2006 — директор Будинку письменників НСПУ. Від травня 2008 — 1-й заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка.

Помер 5 лютого 2022 року у віці 81 року в Києві. Був похований 9 лютого на Центральному цвинтарі Чернівців.

Член ради, заступник голови Громадської організації Земляцтво буковинців у м. Києві «Буковина», заступник Голови ради Київської організації Національної спілки письменників України, Голова творчого об'єднання драматургів та кінодраматургів, очільник столичного Клубу бібліотекарів.

Друкувати літературну творчість почав 1960 року.

На творчому вечері з нагоди 70-річчя письменник презентував дві свої книги — історичну «Хрещеники Сталіна» та біографічну «Зорі отчого краю»^[7]. З нагоди 75-річчя Буковинське земляцтво поздоровило Василя Івановича з ювілеєм з присвятою на вірші Володимира Мельникова^[8].

У 2010 — прем'єра вистави у народному театрі «Дивосвіт» (Тернопільська ЗОШ № 22).

• збірки поезій:
  • «Тривога» (1966),
  • «Ростуть сини» (1967),
  • «Досвіток» (1968),
  • «Уроки вірності» (1975),
  • «Течія» (1982),
  • «Родовід» (1992),
  • «Поезії» (2000),
  • «Соняшник на балконі» (2005);
• документальні повісті:
  • «Сонце в зернині» (1972),
  • «Цілющі джерела» (1975),
  • «Під зорями братерства» (1975),
  • «Земля Жижиянових правнуків» (1980);
• п'єси:
  • «Складна гама» (1968),
  • «Друге цвітіння» (1969),
  • «Екзамен на зрілість» («Жива вода»; 1974),
  • «Не проспати роси» (1976),
  • «Вода з отчої криниці» (1978; 1983 поставлена у Тернопільському обласному музично-драматичному театрі)
  • «Травнева музика» (1979),
  • «І прийде день» (1988),
  • «Світлиця для прийдешнього» (1988),
  • «Дитячі забави» (1988),
  • «Богдан» (2003),
  • «Петлюра» (2005),
  • «Доки море перелечу» (2005),
  • «Пастка» (2006);
• збірники п'єс:
  • драма «Спокуса» (2000),
  • комедії «Пересолений мед» (2000);
• романи:
  • «Сказ» (2004),
  • «Обірвані струни» (2004),
  • «Чорний бумер» (2006),
  • «Симон Петлюра» — т. 1, 2, 3, 4,
  • «Хрещеники Сталіна»,
  • «Розчахнута душа»,
  • «На висотах орлиного лету», присвячений Дмитру Гнатюку (презентація роману відбулася 16 листопада 2015 року в Національній музичній академії).

Дружина — письменниця Тетяна Пишнюк^[1].

• Заслужений діяч мистецтв України(2001)^[9]

ордени та медалі:

• Повний кавалер ордена «За заслуги» (2006, 2010, 2016)^[10][11][12],
• рівноапостольного Кирила і Мефодія (2006).

почесні відзнаки:

• «Знак пошани» (1986),
• «Будівничий України» (2001),
• «Золоті письменники України» (2018).

премії:

• Всесоюзного конкурсу за найкращу п'єсу (1977)
• обласна літературна премія імені Дмитра Загула (2009, м. Чернівці),
• літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2000),
• премії Фундації родини Воскобійників (США) (2010),
• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2016)^[13].

стипендії:

• Дворічна державна стипендія (2017)^[14]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мельничук Б. Фольварочний Василь Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 525—526. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 693.

Василь Фольварочний у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Новини у Вікіновинах?
	Василь Фольварочний у Вікісховищі?

Генеалогія та некрополістика WikiTree Нормативний контроль GND: 140048936 · GKG: /g/1238sbzb · SUDOC: 14450992X · VIAF: 103360387 · WorldCat: lccn-no93021621